?

Log in

No account? Create an account
entries friends calendar profile Previous Previous
gall_skomoroch

Ч. 1 Польська історично- художня точка зору.

Місто, загублене в історії.
Станіслав Ковальскі.
Гл. 9 Короткі роки незалежності
(переклад з англійської- noone (нік на МілУа) 2011р.)

В грудні 1918 року українці встановили контроль над містом і відразу закрили монастирську школу, реквізували всі меблі та запаси і ув'язнили в одному з крил монастиря видатних польських жителів містечка. Кількість ув'язнених досягала біля 100 людей, плюс черниці та 17 студентів, які відмовилися залишити школу. На 23 травня 1919 року монастир був забитий в'язнями вщент, серед яких були 14 польських ксьондзів та 4 російські ченці.
В суботу, перед самою Трійцею, нізвідки з'явився маленький польський загін, який роззброїв українську охорону і звільнив біля 300 в'язнів. Через якісь причини, цей польський загін відступив, залишивши лише 25 чоловік для охорони монастиря. Цей взвод був занадто малим, щоб протидіяти більшому українському з'єднанню, яке атакувало їх пізніше. Язловець знову був окупований українцями, які впродовж цілого червня тероризували черниць та міське населення.
((((Моє. Романтично! Якщо абстрагуватися від  реальності.))))
.....


Під час цієї короткочасної війни монастирський хронікер записав один маленький, але лицарський епізод, який мав місце у Язловці. Цей інцидент стосувався людини, яка пізніше стала польським героєм Другої Світової війни, генерала Станіслава Мачека, який на той час мав звання лейтенанта та керував взводом піхоти. Його героїзм передував подіям його славетних днів у Нормандії, Франції, Бельгії та Голандії більш ніж чверть століття по тому.
Польське командування наказало йому взяти Язловець, де монастир із черницями та студентками був оточений українськими військами.
Ворожий загін мав численну перевагу і краще озброєння, що виключало прямі дії супроти них, з метою порятунку черниць і дівчат. Він вирішив зайняти позицію на пагорбі Кшєжина, з якого відкривався гарний вид на територію монастиря. На цьому місці він вичікував найзручніший момент, щоб зробити вилазку.
Потім, як писав хронікер, «6-го липня 1919 сталося диво».
Молодий лейтенант під прикриттям ночі зробив швидкий наступ через оточуючі ліси на територію монастиря. Атакуючи з незахищеного боку, він проник у будівлі непомічений українською охороною. Він і його люди забрали п'ять дівчат і дві черниці, і зникли із ними у нічній темряві. Врятована група перейшла разом з охоронним ескортом на безпечніші території на захід від Язловця, якими володіли польські сили.
Лейтенант Мачек і його взвод залишався на пагорбі ще 5 днів, стежачи за пересуваннями ворога та час від часу обмніючись пострілами. 11 липня у місто увійшло польське кавалерійське з'єднання, 14 уланський полк, принісши полегшення оточеному монастирю та маленькому але хороброму з'єднанню лейтенанта Мачека. Ця маленька історія стала легендою серед польського населення Язловця, в якій командир загону став героєм, відомий їм лише як хоробрий і лицарський офіцер зі Львова.
((((М. Що за  «маленький польський загін», який 6 червня геройствує в Язлівці?
З якої радості «загін» залишає взвод з бравим лейтенантом Мачеком на час Чортківської офензиви?
Яке «Польське командування» дає наказ взяти Язловець десь між 7 червня і 10 липня?
Чому замість взяття, захисту чи прикриття монастиря Мачек з взводом любується видом на монастир, «обмінюючись пострілами»?
Мало того, «українські війська» 6 липня пропускають «атаку» і дозволяють «непомітно» відступити, ще і вивести 5 дівчат і 2 черниці. Ще 5 діб «герой» «героїчно розвідує» в жіночому товаристві.)))
 ....
Рання історія 14 уланського полку та звіт про першу значну битву були збережені одним з молодих солдатів - Антоні Груджінським, який активно приймав участь у атаці на українські сили у Язловці. Цей чоловік зарекомендував себе у Другій Світовій війні як командир 10-ї Броньованої Дивізії на Заході під командуванням зазначеного вище генерала Мачека.
((((М. Коли цілком реальний 31 полк 4 дивізії піхоти, який ще навіть не став 14 уланським, після блукань по хащах вздовж лівого берега Стрипи(хоча мав завдання перехопити дорогу Язловець-Тлусте) вступає в залишений українцями Язловець, виявляється, що бравий лейтенант і його взвод настільки припали до вподоби монашкам, що вони вже почали вишивати прапор полку і звернулися до командування з проханням присвоїти почесне звання «Язловецький». От тільки яке відношення має Мачек до 14 полку?))))


 Ч.2 Польська описово- документальна точка зору

Генрик Багінскі.
Військо Польське на сході 1914-1920
Стор. 533-534
(Переклад з польської- власний 2011р.)

«Дивізія займала участок на правому березі ріки Стрипи, маючи проти себе українців на укріплених старих позиціях лівого берегу Стрипи. Мости на ріці були знищені. Крім того українці займали укріплені позиції біля Язлівця.
.....

9 липня 1919р. дивізія отримала наказ ..... форсувати Стрипу і зайняти позиції на її лівому березі.
Командування дивізії склало такий план- 30 і 31 полки переходять з 10 на 11 липня через Стрипу в загальному напрямку на Язловець; полк уланів майора Плісовського ((((М. 31-майбутній 14 полк уланів Язловецьких)))) переправляється о 6-й ранку через Стрипу в її усті до Дністра, щоб вийти на українські тили.
План  вдався повністю: вночі з 10 на 11 липня 31полк частково перейшов на лівий берег Стрипи в с.Скоморохи. Між 9 і 10 ранку полк Плісовського, перейшовши Стрипу у вказаному місці, виходить на тили українські В НАПРЯМКУ НА ШОСЕ ЯЗЛОВЕЦЬ-ТЛУСТЕ(С.ПОПОВЦЕ)
((((М. По логіці- полк Плісовського мав би, переправившись в околицях Сокільця, по дорозі Берем’яни-Кадубиська, на Кадубиськах, Глибокій чи в Попівцях осідлати вказану дорогу. Тоді залишки УГА, якщо б вони були на старих лініях укріплень були б оточені. Якщо б, але їх там не було. Натомість полк бреде чагарниками по лівому берегу Стрипи на Язловець.
Але тут логіка інша- куди би  не пішов полк- на схід(Свершківці-Попівці), північний схід(Берем’яни-Глибока чи Кадубиська) чи північ(Берем’яни- Жнибороди- Дуліби- Новосілка)- він ВСЕ ОДНО йде у вказаному напрямку!)))).
....
Зустрів на своєму шляху 3 батальйони(курені) 1 одну батарею 6-гарматну. Ураганним ударом м-р Плісовський розбив повністю українців, полонив батарею в повному складі ї до тисячі піхоти.
((((М. Не дивно, що вся його здобич- відступаюча аморфна колона без патронів з батареєю гармат без снарядів між Берем’янами і Свершківцями. Як і бригадна штабна колона в Устечку- втомлені, деморалізовані і голодні. Просто здалися при перших же пострілах- все одно відстрілюватися нічим ))))
.....
Після розгрому українців полк м-ра Плісовського перейшов з малими втратами на лівий берег Стрипи, де зайняв позиції.
((((М. А де ж він так хоробро воював? І, головне- З КИМ?))))
...
15 липня головні сили(28,29,31 п) вирушили через Язловець на Тлусте.
 ((((М. Ніяких навіть натяків про взвод Мачека.
Та і звідки йому взятися?
Кільканадцять жовнірів і невдаха- лейтенант, що відстали від своїх частин під час Чортківської офензиви і зуміли гарно пояснити причину і наслідки(ще й зі свідками).))))
....
15 липня ввечері, після звитяжних боїв дивізія головними силами досягла ріки ДУПИ, маючи передові загони над Серетом.»
((((М. Я не бачу тут ніякої інформації про перебування полку Плісовського біля Поповець, Глибокої чи Кадубиськ раніше 14 липня.
Бачу так, як і раніше-переправилися через брід в усті Стрипи, між Берем’янами і Свершківцями розгромили український полк(колону), на старі австрійські позиції(Попова Могила) не рискнули йти , пішли на північ- Берем’яни-Жнибороди-Дуліби-Новосілка-Язловець.
Поповецьким, Кошилівським, Свершківським, Берем’янським, Глибоцьким, Кадубиським, Стрипським, Джуринським чи Дупським полк не назвали, краще Язловецьким- красиво і, головне, незрозуміло! ))))

Ч.3 Меморіально- сільська точка зору

Від Кадубиськ до Язлівця 9 км а не дві милі.
Ні в Кадубиськах ні в Глибокій( це два фільварки) поляки не появлялися до 14 чи 15 липня- принаймі так я розумію перекази з тих часів. І оборонних укріплень УГА не було.
Ось компіляція із спогадів-
Два дні і третій з ранку до полудня з сторони Новосілки-Язловця-Бучача через Кошилівці, Попівці, Слобідку і Буряківку майже безперервно йшли в напрямку Товсте- Ягольниця відступаючі війська УГА -підрозділами, групами, одинцем. В полудень цеп уланів і появився на полі між фільварками Кадубиська і Глибока та селом Слобідка. Кілька вояків УГА, які відступали останніми, вирішили кинути біля льоху на нашому обійсті «Люїси» і магазини до них..
«Затялися»- відповіли на запитання мого діда- інваліда на кулі (саморобному протезі ноги) з саморобною милицею. Кілька хвилин дід поворожив біля кулеметів, встановив на льоху і випустив всі останні повні магазини по цепу, що вже спускався з поля до села. Цеп заліг і відповз назад.
Ввечері до діда прийшов сусід- поляк і сказав- «Тікай, Іване, бо завтра прийдуть наші і я теж прийду по твою душу».
Запрягли коні, поляк завіз діда в Джурин на залізничну станцію і за дві доби дід вже був у Львові.
Повернувся через два роки, і цей же поляк першим привітав діда з поверненням.
Де дід опанував «Люіс»- в австрійському війську, російському полоні чи корпусі Коновальця- невідомо.
Відомо, що польський урядовець, який в 1926р. прийшов до діда і сказав, що йому належить військова пенсія, і гроші за 6 років лежать в банку, сказав- «Я би тобі не пенсію, а ті кулі, що ти випустив по уланах дав, але то вже минуле».
Наш сусід у селі- поляк, який до 45 року жив якраз на Кадубиськах, розповідав зі слів свого батька, що польські жовніри в російських одностроях після бою на Стрипі перейшли її, і через Берем’яни, Жнибороди пішли на Язловець. З Кадубиськ було добре чути рушничну та кулеметну стрільбу десь по Стрипі з західу від Свершковець і на північ до Новосілки. Через два дні поляки від Новосілки перейшли Кадубиська і вернулися- бо з Слобідки кулі летять градом. На другий день пішли знову на Слобідку і Кошилівці і вже не вертали.
Тобто- десь 9-10 липня поляки з боєм перейшли Стрипу в Берем’янах і через Жнибороди, Дуліби, Новосілку пішли на Язловець, де дві доби витискали з села відступаючі підрозділи і групи вояків УГА. 14-15 липня рушили на Кошилівці- Товсте і наткнулися на одинокого безногого кулеметника, вернулися, переночували і продовжили марш.

Решта- буйна уява авторів книг. І описово-документальної і історично-художньої.

Десь через рік цей скомпільований реферат прочитали жителі горішньої частини Кошиловець. І один з них показав мур (він існує досі), з-за якого спорожнили останні магазини вояки ще однієї групки відступаючих. Теж з «Люїсів».
Дід і вояки на льоху дивувалися, що зліва чомусь віддає луна від черг. Кошилівські- що луна чомусь справа!



Діду!
Ти чуєш?
Про тебе не забули!
Тато не забув!
Я знаю!
Тепер мої сини і онуки знають!



Tags: ,

Leave a comment

Звідки ноги ростуть?
Здається- звідси
https://forko.livejournal.com/245799.html
Це 2014 рік. Здається початок. Початок ЧОГО?

http://ipress.ua/ljlive/10_faktiv_pro_ukrainu_v_drugiy_svitoviy_abo_uroky_dlya_nashchadkiv_63267.html
http://opogode.ua/ua/video/2014-05-08-pravda-pro-ukrayinu-u-drughii-svitovii-viini-10-faktiv
Це 2014 рік. Дублі, реферати, переспіви

У forko цікаво.
Плюс- коментарі joanerges- влучні.
Але! Виникає одна нав’язлива ідея.

Так, тільки п.1 згадує про якихось «бійців Карпатської України», «січовиків»
Ще п.7 щось натякає на передвоєнні репресії комуністів при відступі та п.9- про етнічні зміни України.
І ВСЕ!

https://wartime.org.ua/26997-10-faktv-pro-ukrayinu-chasv-drugoyi-svtovoyi-yak-urok-storyi-dlya-naschadkv.html
Це 2016 рік
https://surmasite.wordpress.com/2016/06/24/во-второй-мировой-войне-погиб-каждый-п/
Це 2016. З фото і коментарями

http://vsviti.com.ua/ukraine/37500
https://tutkatamka.com.ua/cikavinki/liudi/10-faktiv-pro-ukraїnu-v-drugij-svitovij-vijni-abo-uroki-dlya-nashhadkiv/
Це 2017 рік
Вже з інфографікою

Один плакат чого вартий!
Все пораховано! До людини, до факту, до цвяшка!

Навіть УПА згадано- «у 1942- 1950 роках 100 000 людей воювали в лавах УПА»
?? УПА-«Поліська січ» (УНРА) яка підпорядковувалася Уряду УНР в екзилі і співпрацювала з ОУН(м) до серпня 1943, але ж вона існувала від липня 41?
Нова УПА? З осені 1942 на Поліссі і Волині, з осені 1943 в Галичині і до осені 1947 в Закерзонні з плеча ОУН(б).

А потім?
Діяльність штабів і останніх підрозділів формально була припинена восени 1949, хоч частини- курені і сотні (з натяжкою) були розпущені 2- 4 роки раніше і влилися в структури ОУН чи ЗБРОЙНОГО ПІДПІЛЛЯ ОУН (хвостик часто відкидають).
Те, що окремі групи діяли до 1956 і мережа Збройного Підпілля ОУН жила і діяла до смерті Шухевича і арешту Кука в 1954- не підстава для тверджень існування і діяльності УПА.

І бій на хуторі Лози 1960 і феномен Оберишина 1991- винятки, як і група Герчака 1946-1953.
Та і кількість ЛЮДЕЙ, які ВОЮВАЛИ В ЛАВАХ УПА- цифра натягнута чи применшена до абсурду.
Кількість бійців у чотах, сотнях і куренях УПА?  Обережно біля 25-40 тисяч.
Кількість БІЙЦІВ, ПІДСТАРШИН і СТАРШИН, які БУЛИ в УПА ( дійшли, служили, воювали, гинули чи вибували через поранення, хвороби, відпущені і розпущені- думаю (не кидатися на мене, я взагалі- думаю!)- біля двохсот тисяч.
А структури ОУН- думаю (!) вдвічі більші, навіть без членів ОУН, які пішли в УПА і бійців УПА, що повернулися в мережу ЗБРОЙНОГО ПІДПІЛЛЯ ОУН.
А структури «симпатиків»- думаю (!) ще більші, особливо коли репресували за ознакою «мав знати» і «міг знати».
Чому ж це все скромно зведено до «людей?». Не повстанців, не вояків?

Але хммм…Гм… УПА- це антигітлерівська чи гітлерівська коаліція?
ДУМАЮ…..

Після «10 фактів» дуже значуща інфографіка (плакат).
Після неї- знову текст- розшифровка плаката
«Участь українців у військових діях»

Знову плакат- «Українці у Другій Світовій Війні». Дуже значущий!
Цвяшок плаката-
«Українець Олексій Берест підняв прапор СРСР над рейхстагом».
(Найперша думка- Норгей Тенсінг витягнув на вершину Едмунда Хілларі- підкорювача Евересту).
Парторг (!) дивізіону, лейтенант. Копняками, стусанами загнав на купол рейхстагу Єгорова і Кантарію

Знову текст
«Українці у лавах Об’єднаних Націй воювали проти нацизму».
Ого! Двоє вояків УПА з десяти українців?
УПА БУЛА В ЛАВАХ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ???


І в тексті- на межі здорового глузду- «Майже всі дістали високі відзнаки країн, за які вони воювали»
Нагороди якої країни «дістали» Петро Федун-“Полтава”, Галина Кузьменко?

Щось я зачепився за УПА…
Не туди вліз?
Ні УГВР, ні ОУН (тим більше- (м) чи (б)), ні УЦК, ні Уряду УНР в екзилі, ні Дивізії «Галичина», ні «Нахтігалю», ні «Роланда», ні похідних груп не знайшов?

ДУМАЮ…..
Розглядаю плакат…
Зачепився!

10 маршалів були українцями!
Не полінувався, знайшов, звідки ноги ростуть
http://dsvv.gov.ua/pro-derzhavnu-sluzhbu/panteon-slavy/ukrajinski-polkovodtsi-velykoji-vitchyznyanoji-vijny.html

Ворошилов КЄ, Кулик ГІ, Тимошенко СК, Гречко АА, Малиновський РЯ. Це українці? Це ТАКІ українці?
А ще 6 (6+5= 10?)?  Хоч Рибалко і Москаленко зрівноважують терези.

Серед командуючих фронтами і арміями- Кирпонос МП (1941 Лохвиця), Костенко ФЯ (1942 Балаклія), Музиченко ІМ (1941 Умань). А Павлов ДГ? (1941, Лефортово) ( так, так, росіянин. Але Музиченко з Ростова і ВІКІ українцем його не називає, Костенко- з Ростова, так і написано в ВІКІ- русский, Кирпонос- з Чернігівщини, але українська ВІКІ його українцем не називає, як і російська- русским. Більшовик. І цим все сказано!) А Власов АА ( 1942, Любань)?  Битви за Київ, Москву, Ленінград- чим не герой України?

Оце кадри! Оце герої!
Це герої твої, Україно!

Зачепився, як нечистий сухої грушки!

Друга спроба.
32 українці стали Героями Радянського Союзу двічі і один- тричі.
Там же.
8 льотчиків- винищувачів- Кожедуб (тричі), Кравченко (двічі). А вони хоч знали, що вони українці?
Амет-Хан Султан…. Трагедія народу. Трагедія сім’ї. Брат- двічі герой. Другий служив у німецькій допоміжній поліції. А перший- двічі герой! Кримський татарин? Українець? Більшовик!
10 льотчиків- штурмовиків і три- льотчики- бомбардувальники.

6 командуючих фронтами і арміями (втч і льотчик). 1 командир корпусу, 1- дивізії і 4- танковими бригадами.1 командир стрілецького взводу.

І 2 «партизани»- Ковпак і Федоров.  І дорога їх встелена пожарищами і могилами (мої Сьомаки в тому числі).

Чомусь виходить 36? Та Бог з ними!

Думка така вредна в голові – як надоїдлива муха- мій стрий нагороджений медаллю «За освобождение Праги». Безпартійний українець.

А як у них з партійністю?
Маршали, генерали, командуючі фронтами, арміями, корпусами, дивізіями, бригадами?
Знайшов одного!
Дубинда ПХ українець, командир стрілецького взводу, Герой Радянського Союзу, повний кавалер орденів Слави! Ні слова про партійність (але був у полоні з липня 1942 (Севастополь) до березня 1944).
А решта?
А більше не знайшов, хоч можливо і є ще винятки.
Майже (обережно) всі- члени ВКП(б).

А що ж таке  ВКП(б)?
Секретар ЦК ВКП(б)- Сталін. Йосип Віссаріонович. Той самий!
Він же- голова РНК СРСР від травня 1941 і до березня 1946.

Бути в ВКП(б) і боротися за Україну?

Виконувати настанови ЦК ВКП(б), Накази і директиви Генераліссимуса Радянського Союзу, закони і постанови РНК СРСР, ще з 30-х років узагальнено названі СТАЛІНІЗМ і боротися за волю і незалежність України?

За територію СРСР- колишню чи майбутню під якоюсь ефемерною назвою Малоросія, Южноросія, Галіція, чи УРСР- так.

За Україну??? Ніколи! Українське сало, пшениця, вугілля, метал- так! Кількадесят мільйонів рабів- так!

Але НЕ ЗА УКРАЇНУ! За СОВЕТСКУЮ РОДИНУ! За СОЦИАЛИСТИЧЕСКОЕ ОТЕЧЕСТВО!


Хто там ще ГЕРОЙ?
Ігор Побірченко своїм танком зніс ворота Освєнціма? А навіщо?
А щоб з нацистського концентраційного табору зробити радянсько- польський!

Від лютого 1945, коли Аушвітц-Біркенау був звільнений і до кінця 1949 використовувався як в’язниця НКВС і МГБ Польщі.
Паралельно- у 1947 був створений музей пам’яті жертв, потім- меморіальний комплекс.

До речі- концтабір Явожно («Вісла»)- частина комплексу Аушвітц- Біркенау.
І там з лютого 1945 утримувалися і українці. 2781 у 1947 році, з них 27 священників.
У 1948- 112 бійців УПА, взятих у полон у Чехословаччині.
То хто воював за свободу і незалежність України???
Побірченко чи цих 112 бійців УПА?

А решта ГЕРОЇ?
Проти нацизму. Проти фашизму. Проти Гітлера. Проти Німеччини і Японії. На стороні антигітлерівської коаліції. На стороні СРСР, але з 1вересня 1939 року і до 12 липня 1941 СРСР був «з тамтого боку», та і по результатах ДСВ кроїв Європу так, що Гітлеру і не снилося!


А Україна?
Україна взагалі, свобода і незалежність України в цій грі не розігрувалася!
Хоча….?

Але про це далі.



Leave a comment

Початок тут- https://gall-skomoroch.livejournal.com/7479.html

А костьол????
Таж вхідна башта- дзвіниця- часівня «перероблена з однієї з башт замку, про що свідчать стіни- нижня частина набагато товща».?  Та нічого не свідчать! У будівельників поцікавтеся! Нижня частина тримає цілу дзвіницю- вона товща. Середня- тонша. Вища- найтонша. Вона тримає тільки себе. У всіх більш-менш високих споруд так.

Та і замку в районі костьола НЕ БУЛО! Не було що переробляти!

А турки? Турки?  «Вхідна башта перероблена з мечеті»? А скільки турків було в Борщові? Навіть центри цієї місцевості- нагії були в Язлівці, Чорткові, Скалі, Панівцях  і Кривчі! Для десятка турків будували мечеть? Більше занять у них не було? Більше проблем, важливіших від відсутності мечеті і мінарета? Турки ж в кінці кінців просто пішли з Поділля- вступилися!

Розкинемо в хронології.
1- Табір римської когорти
2- Старий древньоруський замок
3- Вали з палісадами довкола міста
4- Встидовище навпроти головного корпусу коледжу над обривом
5- Шльосс в районі спиртзаводу- сільгосптехніки
6- Військова частина АУІ- ІІ РП- полк ППО радянських часів.
От і вся фортифікація!





Ой! Ледве не забув!!!
«Словник Географічний»-  «Rozległe podziemne lochy znamionują wielkość i ważność tego starożytnego grodu.»
Льохи свідчать про розмір і важливість міста! М-м-м…?
«Каменчанка»- «велика кількість підвалів і розгалужених підземних переходів свідчить про значні розміри і обороноздатність фортеці.» О-о-о…?
Вже покійний Т.Т. розповідав про якийсь фундамент і льох, виявлений ним при будівництві будинку. Це там, де древньоруський замок. Незрозуміло, нетипово для цього місця без припущення про форталіцію-замочок.
А ще де? Та елементарно!
Дивимося ту ж Йозефінку- Францісканку.
Цілий комплекс будинків від універмагу- «Ощадбанку» до редакції- «Збруча». Методично і часто осідає земля з бруківкою, часом завалюється вглиб. Але ж це явно скупчення торгових будинків- звичайно ж з розвинутими підвалами- склад, холодильник, сховище
Комплекс будинків вздовж вул Шевченка від того ж універмагу до Народного Дому. Аналогічно.
При всіх риттях котлованів чи траншей в центрі міста натикаються на старі зруйновані чи провалені льохи, підвали, сховища. І про що це свідчить? Тільки про те, що в цих місцях жили не бідні люди, в першу чергу- торговці. До фортифікації міста це не стосується.
А льохи під "встидовищем" аж ніяк не тягнуть на першорядні, судячи з його розмірів. Між редакцією і ощадбанком і більше і більші.

Ще раз- гімназія- староство- костьол.
Ті ж два комплекси торгових забудов.
Але- приземлена лірика.
В ході навіть мініурбанізації проявляються деякі слизькі і смердючі обставини. Це в селі, де мірою поселення є садиба, обійстя і одна- кілька сімей, можна вибігти трохи далі від дверей чи за кут хати чи в кущі чи до стайні чи в сад.
Вже навіть в умовах містечкових садиб ця слизькість і запах перетворюється в проблему хоча б культурну, далі- санітарно- епідеміологічну. От і рушають зранку по вулицях кінні упряжки з бочками на колесах- асенізатори. В простонароді- золотарі. І вивозять золото за межі міста.
А далі? Ще більше жителів скупчується на тій же площі!
Ну ж бо! Здогадалися? Правильно! Септики- вигрібні ями.
Далі- каналізаційні колектори!
Від гімназії- вниз по схилу на північний схід.
Від староства- костьолу- вниз по схилу до? Та Горниці ж!
Від універмагу- «Збруча»- знову вниз в Горницю!
Від побуткомбінату- туда ж!
Від «Народного Дому»- попри шестирічок- туди ж!
Муровані з каменю, цегли підземні коридори, керамічні труби- все це каналізація, тільки й усього!
Принаймі в одному відомому мені місці, переконавшись, що прекрасний «підземний хід» на третину заповнений засохлим «золотом», вже в наш час знову використовують його «за призначенням», особливо не переймаючись, куда він йде і де виходить- стікає, та і добре!
А в другому місці- на початку січня провалився такий же «підземний хід» у метрі від жилого будинку. Він теж давно відомий і ніхто навіть не здивувався- що дивного- засипати треба!
От і все! Крім писемності, мистецтва, прогрес приносить і вигребні ями, септики, каналізацію, туалети!
І безмежну нестримну фантазію.
Про замки масштабів Судакської фортеці. Про башти з розмахом і височінню Ізмаїла. Про підземні ходи і підвали в масштабах Кьоніґсберга.
Але я теж зафантазувався. «Шизим орлом под облаки» залетів!
А по суті- «мислію по древу». «Откуда єсть пошла…»
Тобто- БАЙКИ.
Сам ПОБАЧИВ. Сам ШУКАВ. Сам ОБДУМАВ. Сам СПІВСТАВИВ. Сам ЗНАЙШОВ. Сам ОПИСАВ. Сам СКЛАВ.
МОЇ БАЙКИ
БАЙКИ СТАРОГО БОРЩОВА

Знаєте кращі- РОЗПОВІДАЙТЕ!
Я НАШОРОШУ ВУХА!
Тільки не брешіть,бо це вже БРЕХНІ!

Tags:

Leave a comment
Початок тут- https://gall-skomoroch.livejournal.com/7479.html

А вал? О-о-о! Австрійські топографи його і побачили і нанесли ретельно!
Тільки по перше- до замку він ніякого відношення не має! Це- фортифікація міста!

Жителі міста готувалися, як могли.  Власник сховається в старому замку взагалі за межами і якщо пустить в замок, то здатних махати сокирою чи пускати стріли. Голодні дитячі і жіночі роти йому не потрібні. Власник форталіції між старою поштою і казначейством- тим більше.
От і носили і сипали землю, били палі- хоч щось, хоч якось- може пронесе, Може допоможе! Як Пан Бог дасть!
Сумні залишки- між телеательє і будинком мистецтв і топоніми.


По друге- два з них- не в’яжуться до цього валу.
«На валах»- це за сучасною УГКЦ і Хрестом в центрі. Скільки їх там було, коли «знак питання» там кінчається поряд?
«За валом»- це стара УГКЦ- менше ста метрів на південний схід від діючої.
«Перед валом»- це діюча УГКЦ. Але ж валу чи валів там нема?


Починаю все заново на основі того, що бачу.
Ульріх фон Вердум.
Непогані вали з землі( Гм…. А з чого б їм бути? Хіба не з того, що під ногами?)
Але конфігурація?!

Почніть від сучасних перехрестя вулиць Дорундяка і Січових Стрільців.  Вздовж по Січових Стрільців йдіть до руїн пробоства УГКЦ (екс- музична школа, екс- школа «Автомотолюбитель»). Поверніть на вулицю Гетьмана Мазепи і до магазину «Збруч». Знову поверніть поза «Збруч» на базарчик і пронижте його, як голка паралельно (наскільки зможете) Гетьмана Мазепи. От ви знову на вулиці Дорундяка.
Пройшли? Наліво і направо дивилися? Якщо ви нічого не помітили- ви сліпі! Адже якщо не враховувати місцевих аномалій- зправа завжди вище, як зліва! Причому- в деяких місцях навіть тепер видно, що сучасна вулиця- рів, а зправа- вал! І навіть вулиця- Підвальна! Не «з підвалами», а «під валом».
Якщо вам поталанить, і хтось прориє траншею по нормалі від Дорундяка, Січових Стрільців чи Мазепи вправо- побачите те, що і я загледів не раз і не два- більш-менш чіткий горизонт сірозему і на ньому- двосхилий гребінь глини чи суглинку, вкритий знову сіроземом!


А в чому справа?
Прикиньте ще! В межах уяви Дорундяка і Мазепи- паралельні! Січових Стрільців і траєкторія вашого пронизування базарчика- паралельні. Це прямокутник!
Заходьте на другий круг, але рахуйте кроки! Перерахуйте в метри! Що вийде? Десь біля 230 метрів? І всі 4 сторони!
Чого б це?
Це вам нічого не нагадує? Школа. Історія Стародавнього світу. Древній Рим. У мене був хороший історик. І таку «дрібничку», як крок римського легіонера нам в голову вдовбав, я пам’ятаю- СІМДЕСЯТ ЧОТИРИ З ПОЛОВИНОЮ САНТИМЕТРИ!
КВАДРАТ ЗІ СТОРОНОЮ ТРИСТА  КРОКІВ РИМСЬКОГО ЛЕГІОНЕРА!
В містечку, де вулиці прокладалися, як заманеться, чи як зручніше, чи як вийде!
А читанням книг ви захоплювалися? «Спартака» читали? Коли римський легіон( забагато) чи когорта (якраз) приходили на нове місце, що в першу чергу?
Командир втикав свій спис в землю, викликав двох легіонерів, які найбільше допекли йому під час переходу, і давав завдання- «Ти- на схід, ти- на південь. Через 300 кроків- поворот- ти- праворуч, ти- ліворуч. І так три рази. На кожному повороті- дротик в землю!» На скільки кроків відхилився від списа командира- стільки раз спис колеги «торкнеться» твоєї спини.
А далі- «проза життя». Вояк без заняття- жди біди! Розділилися рівномірно по периметру квадрата- «копнув зліва- кинув вправо». Від цього місця і до обіду. Пообідали. Відпочили- «лопати в руки!»

Доки не виросте вал. А на валу- палісадник. По кутах- караульні.
Будуть і намети, і склади, і ворота, але найперше- ВАЛ!
ТАБІР РИМСЬКОЇ КОГОРТИ!


Через 14 століть Ульріх фон Вердум зафіксував залишки цих валів із змінами і доповненнями.
Через 16 століть військові топографи  монархії Габсбургів зробили рішучий крок від польської вольниці до австрійського орднунгу у здобутій Галичині і Лодомерії- з другої спроби створили кадастрові і топографічні карти.
Найперші карти на науковій основі!
І- нанесли на карту ці вали.
Через 17 століть цей квадрат ще прослідковується на картах.
Навіть через 19 століть топоніми «Підвальна», «За валом», «перед валом», «На валах» ще прив’язуються якраз до валу, а не підвалів.



І- при достатній зрячості і бажанні щось побачити- залишки валу побачити неважко- було б бажання!
А якби ще було бажання у відповідних посадових персон ініціювати, у інших- почути і добитися, у ще інших- встановити якщо не охоронні, то хоч мемороїдальні таблички- «Залишки валу стоянки римського легіону, потім древньоруського та середньовікового оборонного валу містечка Борщова в пам’ять нащадкам»!
Про реконструкцію хоч частини валу з палісадником і заїкатися страшно!
Але ж кортить!


Ще одну загублену фортифікацію ми надибали.
Найперша фортифікація- типова стоянка римської когорти.
Суперечливо? Можливо! Але спробуйте по іншому пояснити рельєф і розміщення вулиць цієї частини Борщова!

Продовження тут-
https://gall-skomoroch.livejournal.com/10291.html

Tags:

Leave a comment
Початок тут- https://gall-skomoroch.livejournal.com/7479.html

Третя фортифікація- вали  з палісадами довкола містечка.

А от наявність залишків фортецеподібного встидовища над обривом до Замкової вулиці між т.з. старою поштою і сучасним казначейством пам’ятають навіть мої ровесники і учні- якась стіна зі стрільчатими вікнами. Кілька будинків, об’єднаних мурами? Дешево і сердито!

Ще одна форталіція? А чому б і ні?
Знову Чоловський.
В 17 ст постає їх найбільше. … Більче, Бобулинці, Борщів, . Чорнокінці, Городок, Гримайлів, … Касперівці, Коцюбинці, Колиндяни. … Копичинці, Кривче, … Кудринці, Кулаківці, … Новосілка Костюкова, Окопи Святої Трійці, … Підзамочок, … Сидорів, …. Торське, … Улашківці, … Устя Зелене, Устечко, Висічка, … . Тільки … Червоногород, … і Скала були замками королівськими, решта належала міцним родам і найзаможнішій шляхті.

І будувалися ці замки в рахунок податків. В міру патріотизму і гешефтосхильності родів і шляхти. Хто і як представляв собі суміщення держави і себе. Порівняння- Кудринці, Червоногород, Кривче і Окопи- з Борщовом.
Коли приїхала комісія з самої Варшави(куда пішли податки за 10 років?)- подивилися і махнули рукою- «А! Ще не таке списували!»

Думаєте, жартую? Почитайте історію Кам’янець-Подільської фортеці! Теж списали «на миші» дещо пізніше!

Час був такий- круль далеко, а Хмельницький і турки- близько. Трилема для шляхти- Утікати? Оборонятися? Піддатися?
Завершили розвал польської ідилії для «уродзоних» турки- 25 років турецького панування.
Та і сірома без роду-племені розповзалася подалі від цих місць- за кого кров проливати, за кого гинути, для кого працювати в поті лиця?
 А далі і Річ Посполита завершилася.

От і знайшли австрійські топографи вал довкола міста і замкоподібне встидовище- чи то палац, чи то казарма, чи і те і друге, з’єднане мурами у «фортецію від своїх»- як у Чорткові- «чужі далеко і сильні, а от свої щасливі піддані можуть не втерпіти і вхопити вила і сокири!».

Четверта фортифікація- оборонний двір. «Встидовище».

А «Укріплення містилися над потоком на території нинішнього ринку, включаючи костел, теперішні вулиці Довбуша і Шевченка.» Кам’янчанки- тільки плід буйної уяви. І ще- відсутність логіки- сліди навіть замочка в Більчі-Золотому є до цього часу, а тут щезла могутня фортеця без сліду.

Продовження тут-
https://gall-skomoroch.livejournal.com/10028.html

Tags:

Leave a comment
Початок тут- https://gall-skomoroch.livejournal.com/7479.html

Пошуки в світовій павутині доводять впритул до польських стародруків. Серед них-  «Чужоземці в  Польщі». Конкретніше- «Чужоземці в Галіції». Виявляється, один із них залишив свої описи в т ч і наших місць. Є переклад з фламандської на польську мову.
Ульріх фон Вердум- фламандець, який в складі папської місії колотив світом і в наших краях.

Він пише чітко-« Борщів. Власність пана Лянцкоронського. Оточують його непогані вали з землі і палісади. На південному сході збоку стоїть старий замок».
Гм….

Сказано ж ясно- НА ПІВДЕННОМУ СХОДІ ЗБОКУ.
Тобто- НЕ В МІСТІ, але і НЕ ДАЛЕКО.

Де південний схід? Де бік? Аж ніяк не в районі костьола, вже існуючого і позначеного на карті фон Міґа. Аж ніяк не на теперішній вулиці Шевченка- це ринок. На карті є вже теперішній Старий Борщів, є теперішня Садова- це південь і південний схід міста, адже Борщів не поділений був, як Тлусте на Тлусте- място і Тлусте- сюлко.
А між Старим Борщовом, Садовою і Замковою криницею- якраз на південному сході- між Горницею і її притокою від Замкового лісу досить високий мис
достатньої площі, щоб обгородити його валом, захистивши від сповзання палісадником з забитих в землю колод. Дешево і сердито!

Форталіція? Чому б і ні! Максимально використати природні умови, мінімально підсиливши їх рукотворними спорудами!
Спогади одного з жителів клинового горба між Підлісною і Замковим потічком стають реальністю- сліди від паль на глибині півметра-метр під його хатою.
Другого- про поперечний рів і такі ж сліди паль 150 метрів далі в бік Замкового лісу- теж.
Третього- про якісь підвали і мури на його обійсті- теж прикладаються!

Подивимося. Замковий ліс доходить навіть на карті 1792р за Садову вулицю на початок мису. Приблизно посередині чудо природи (майже стерте віками і господарями)- щось таке ніби з одного джерела починається два ярки- до Горниці і до яру від Замкового лісу. Рів впоперек. Такого феномену я не зустрічав.
Ось так! Ряд паль впритул, забиті в землю по краю мису. За них- земляна засипка. При достатній висоті- ще ряд паль зсередини. Аж до перешийка, а там- теж два ряди паль з земляною засипкою і ворота- дерев’яні, бо цього добра вдосталь. Перед ними- рукотворний рів. Дешево і сердито! Схили круті, на горі палісад. Всередині- не дуже розкішний палац, придатний до якоїсь оборони, господарські будівлі і залога.
Вертаємося до Чоловського-
Найчисельнішим був третій тип, … т.зв. "форталіції", де дерев’яний двір … оточувався … ровом та валом з палісадом, …по кутах дерев’яними баштами, оборонною в’їздною брамою.
Маленький- менше захисників тримати і годувати. Захований між трьома вищими по рельєфу горбами- не кидається в очі, як Кудринці чи Висічка, не дражнить всіх- «Ану! Штурмуй! Візьми!». Але постояти за себе може до пори до часу. Недовговічний- так, але палі- у близькому лісі в достатку. Лиш би нагляд і ремонт своєчасно! А зігнили палі- земляна засипка посунулася до Горниці і потічка з Замкового лісу.



Заглядаємо ще довкола. Криниця- Замкова. Вулиця- Замкова. Стежка в місто- Жовнірська. Ліс- Замковий. Теж тільки тут!
Це- друга фортифікація містечка Борщова(До першої ми ще повернемося)- древньоруський дерев’яний замок між двома ярами.

Продовження тут- https://gall-skomoroch.livejournal.com/9903.html

Tags:

Leave a comment

Початок тут- https://gall-skomoroch.livejournal.com/7479.html

І що ж я знайшов?
На карті Боплана 1648-1650 рр позначено, що в поселенні (розбери, що воно таке- місто, містечко, село) є якась фортифікація. Фортеця? Замок? Відповіді немає…



Через 140 років у 1792 цісарські топографи наносять на першу, ще недосконалу, але вже топокарту величезний лежачий знак питання- ВАЛ.


І- десь в районі сучасних казначейства- т.зв. старої пошти- якесь фортецеподібне встидовище- велика будівля і три маленьких, з’єднані мурами (форталіція Чоловського?).

На карті 2 топозйомки (францісканці) 1860 року і на картах 3 топозйомки 1880-1914 років все щезає- і вал, і встидовище.


Залишається тільки рів за валом(?).


Натомість з’являється щось фортоподібне в районі стику колишньої сільгосптехніки і спиртзаводу,

позначене «Шльосс» на карті 1880 і «Мг»(магазин-склад)- 1914 року.


На російській карті 1900-1920 рр " Г.ДВ"- Господский двор.

Маємо- натяк, вал, встидовище і шльосс.
Вже не нуль.

Продовження тут-
https://gall-skomoroch.livejournal.com/9678.html

Tags:

Leave a comment

Початок тут- https://gall-skomoroch.livejournal.com/7479.html

Карта другої військової топозйомки 1860, «францісканка»

Вал щез! Тобто- нічого такого, що варта нанести бергштрихами, а горизонталі ще не придумали.
Але на вул. Дорундяка десь від ще відсутнього «Народного Дому» до кутової ще відсутньої «хрущовки» щось подібне на рів невеликої глибини, та досить широкий.



Тепло.

Ще вузлики.
1.Здається, створена центральна вулиця мимо кладовища біля місця «Народного Дому» і поза кінотеатр, побуткомбінат, універмаг до упору в якусь будівлю.
2. Між рядом, що починається з місця гімназії і рядом від костьолу- порожній проспект.
3. Десь між «брагою» та спиртзаводом дві будівлі- каре і одиночний великий невідомого призначення.
4. Дороги з Верхняковець і Лановець об’єднуються десь в сучасному місці, дороги з Скали та Циган- теж.
5. Формується вул. Волківська без початку- від низу до ясенів проїзду нема- коні тонуть у болоті.

Карта третьої військової топозйомки 1880, два варіанти- з колією і без.
Нічого особливого. Ні форталіцій, ні валів, ні могутніх замків, ні розвалин.


Не без ба, та ба!

Біля будівлі-каре з карти 1860 з'являється абревіатура. Schl- Шльосс? Замок?
Інтрига! На варіанті з колією- вже МГ.

Ще вузлики
1. Центральна вулиця сформована, будинок щез, замість нього ряд будинків.
2. Далі відсутній ряд староство-сокіл
3. ГКЦ ще на старому місці.

Продовження тут-
https://gall-skomoroch.livejournal.com/9427.html

Tags:

Leave a comment

Початок тут- https://gall-skomoroch.livejournal.com/7479.html

Знаменита карта фон Міґа, тобто карта першої військової топозйомки Австро-Угорщини 1792р., «йозефінка». Перша спроба австрійського «орднунгу» розібратися в польській «вольниці».
Так виглядає Борщів коло 1792 року.

Перше, що впадає в очі- назва! Величезне з завитушками заголовне «П»! Протремо очі… А Пищатинці? Те ж «П».



Щось тут не теє…. Гов….. Є ж скани оригінальних листів карти! Може щось переписувачі- перемальовувачі наплутали? Та ні- ПОРЩІВ! Але ж це не Боплан, якому матеріали до карти доставляли у виді «мисливських записок», жестів руками і «міґів»!
Крапку мав би поставити Лізґанніґ. Той, хто «запоров» 1 військову топозйомку. Назви в каталог населених пунктів Галіції і Лодомерії 1794 року він же не на слух вносив? Все правильно- Борщів! І фон Міґ вмів партачити!


Друга несподіванка- вал! Великий лежачий знак запитання охоплює теперішню центральну частину Борщова від крутого схилу над Медовою по вул. Дорундяка, Січових Стрільців,  поблизу Степана Бандери через Івана Франка, поблизу Грушевського до крутосхилу над яром безіменного потічка, частину якого тепер загнали в підземні колектори (але він уже вирвався!).


Аж пече!

Вузлики на майбутнє.
1.Між старою ГКЦ і костьолом три ряди будівель - десь вище колишнього гастроному, в районі центрального входу на базарчик і в районі «Збруча»- універмагу.
2. Вал вже має три розриви- на дорогах з Верхняковець, Лановець та Циган.
3 Струмок від Тулинського лісу та його притока з Замкового- голубі, тобто- тече вода!
4. Замковий ліс доходить до сучасної Садової.
5. Дорога з Верхняковець на Старий Борщів та Перейми проходить вище старої ГКЦ через базарчик.
6. Прорізу вниз від редакції- нема.

Безномерне- В районі коледжу- казначейства щось таке, що підпадає під визначення «форталіції» Чоловського.

1799р  Карта, створена по результатах проваленої топозйомки Лізґанніґа. Фон Міґ вже заново переробляв результати Лізґанніґа- польські панки «під возліянія» і «бакшиші» так сували ріками, горами і межами, що оформити карту 1: 28 800 виявилося неможливим. Тим не менше- не пропадати ж добру! На карті 1: 78 000 це вже непомітно.


Фе! Далі Борщовка! Власне- навіть Борсовка!

Продовження тут- https://gall-skomoroch.livejournal.com/9125.html

Tags:

Leave a comment


Початок тут- https://gall-skomoroch.livejournal.com/7479.html

Карта Боплана 1648! Найстаріша квазікарта на квазінауковій основі! Реально- схема, ескіз, з натяжкою- крокі.

Тю?! Якась Борщовка в оточенні Городка, Скали, Пробожина, Чорткова і Кам’янця поряд з могутнім Хотином (хоча б по розміру шрифту).
Правда, виділена якимсь значком з претензіями в порівнянні з Висічкою і Ланівцями.


Спробую ще раз- карта Боплана 1650
Могутня фортеція, яка охоплює поселення під назвою Борщовка між такими ж могутніми Скалою, Каролівкою і Крівечою (з фортецями!).
Але лежить вона чомусь на притоці річки, яка починається північно-східніше, огинає зі сходу Мушкатівку, доходить до Волковець і омиває фортецію Борщівку з півдня.
Здається, я знову пролітаю мимо.
Королівський інзінієр схрестив Нічлаву з Циганкою.
Холодно.
Цікаво- обриси фортець наближені до реальних.
Але в Кривчі вона мала б бути на другому березі Циганки, та і в Скалі реальна фортеця розвернута не так.

Холодно.



Продовження тут- https://gall-skomoroch.livejournal.com/8834.html

Tags:

Leave a comment